Створення інноваційної культури в сучасній Україні є однією з основних цілей національного економічного розвитку та євроінтеграції. Крім того, наявність ефективного середовища для інновацій в умовах глобалізації економіки фактично є однією з умов для існування і розвитку будь-якої компанії в цілому.
Основною метою державної інноваційної політики є створення соціально-економічних, організаційних і правових умов для ефективного відтворення, розвитку й використання науково- технічного потенціалу, впровадження передових, еколо гічно чистих, безпечних, енерго та ресурсозберігаючих технологій, виробництво і просування нових конкурентоспроможних продуктів.
Україна переживає економічну кризу в даний час, так що уряду довелося зменшити фінансування дослідницьких груп та центрів технічної творчості молоді. Проте існує досвід західних університетів - професори які працюють в науково-дослідних інститутах співпрацюють з приватними фірмами. Отже, науково-дослідні інститути, метою яких є передача технологій, повинні підтримувати тісні стосунки як з університетами так і з промисловістю. У Європейських університетах професорам дозволено владою університету створювати приватні науково - дослідні центри, які є незалежними юридичними особами на території університету. В Україні, незважаючи на високий науково-технічний потенціал науково-дослідних організацій та університетів, найважливішим питанням є створення інноваційної культури саме на цьому рівні. Університетам потрібна чітка політика роботи зі студентами та їх залучення на всіх стадіях інноваційного проекту, формування базових знань про підготовку та реалізацію інноваційних проектів та ін. Автономія університетів повинна диверсифікувати джерела фінансування наукових досліджень, замінити державне фінансування. Для досягнення цієї мети, університети повинні бути переведені в новий стан для передачі наукових ідей в промисловість і суспільство у реалізації інновацій.
Сила, яка дасть вищим навчальним закладам інноваційного потенціалу і, отже, підприємницького потенціалу, є їх автономія. Необхідна координація даного процесу на державному рівні, щоб гарантувати, що всі вищі навчальні заклади будуть мати необхідні стимули й можливості взяти на себе це завдання. Це дуже важливо для визначення, як підприємництво може бути інтегровано в початкових, середніх, і вищих навчальних закладах; прийняти законодавство, що підтримує відносини між приватним бізнесом і університетами; встановити нагороди для підприємницьких університетів, викладачів і студентів, а також сприяти позитивним прикладам академічних спін-офф. На своєму рівні відповідальності, вищі навчальні заклади можуть: розробити стратегію та план дій для навчання та досліджень в галузі підприємництва, заснован ого на практиці, створення стартапів і спін-офф, створити відповідний департамент, який буде служити центром підприємницької діяльності установи і поширювати методи навчання підприємництву.
Університети і технічні інститути (наприклад, політехнічні) повинні інтегрувати курси підприємництва як важливу складову навчального плану. Особливу увагу слід звернути на систематичну інтеграцію навчання підприємництву для науково-технічних досліджень в технічних закладах. Повинно приділятися більше уваги розвитку навичок, необхідних для повного використання інновацій та діяльності з передачі знань у поєднанні з комерціалізацією нових технологій.